Речовини, що проводять елек­тричний струм, називають провідниками. Як було сказано, основним методом збудження струму провідності є створення в провіднику електричного поля. Під дією сил поля виникає упорядкований рух носіїв заряду: позитивні мікроскопічні заряди рухаються в напрямі вектора напру­женості поля, а негативні — у протилежному напрямі. За напрям електричного струму прийнято вважати напрям руху позитивно за­ряджених частинок. В металах за напрям струму вибирають напрям, протилежний до напрямку руху електронів, хоча струм обумовлений рухом електронів.

Опишемо в загальних рисах модель електричного струму. Відомо, що при температурах відмінних від 0 К, електрони в металі перебувають у безперервному хаотичному русі але, враховуючи хаотичність руху, можна стверджувати, що сумарний заряд, який переноситься через будь-який поперечний переріз провідника, рівний нулю. Коли в провіднику створити електричне поле, електрони набуватимуть деякої додаткової (напрямленої) швидкості. Ця швидкість називається дрейфовою. Перенесення заряду може відбуватись лише за рахунок дрейфової швидкості, вона і визначає струм в провіднику.

Вивчаючи струм провідності рух заряджених частинок у речовині, зображають неперервними кривими — лініями струму. Лінія струму – це лінія, дотична в кожній точці якої, співпадає із напрямком дрейфової швидкості носія заряду в цій точці. За напрям ліній струму в кожній точці речовини прийнято напрям упорядкова­ного руху позитивних носіїв заряду. Лінії струму утворюють замкнені циліндричні поверхні, які називають трубками струму, тобто трубка струму – це частина середовища, по якому протікає струм, обмежена лініями струму. При цьому, носії заряду під час руху не перетинають бокових поверхонь трубок струму. Поверхню провідника в багатьох задачах можна вважати трубкою струму.