Еле́ктрика (від грец. ήλεκτρον - бурштин; раніше також громови́на ) — розділ фізики, що вивчає електричні явища: взаємодію між зарядженими тілами, явища поляризації та проходження електричного струму.

Електрика – явище природи, пов’язане з існуванням, рухом і взаємодією електричних зарядів.

Електричні явища лежать в основі сучасних засобів виробництва, транспортування й розподілу енергії, а тому є основою численних застосувань в сучасній технології.

Тепер у світі щорічно від електричного струму гине біля 50 тисяч людей. Всього в двадцятому столітті у світі загинуло на виробництві та в побуті від 3 до 7 млн. людей. Дуже велика кількість електротравм як у світі, так і в Україні. Як правило це є результатом недбалого ставлення до правил поводження з електрообладнанням та незнанням правил поводження після ураження. Небезпечна дія електричного струму пов'язана з кінетичною енергією електронів.

Тіло людини - гарний провідник, бо на 60% воно складається з води та розчинних у ній електролітів. Ураження електрострумом залежить від питомого опору тіла, його ділянок шкіри, її вологості й навіть фізичного, психічного стану людини. Вірогідність ураження струмом зростає в стадії сп'яніння, стомленості, голоду, хвороби. Наприклад, питомий опір сухої шкіри від 600 до 20 тисяч Ом на метр, спинномозкової рідини всього 0,5-0,6 Ом на метр, внутрішніх тканин - 300-500 Ом. Загальний опір тіла із сухою та неушкодженою шкірою складає від 3 тисяч до 100 тисяч Ом.

Результати уразливості електрострумом залежать також від типу струму. Змінний струм до 300 вольт більш небезпечний, чим постійний, а при напрузі в тисячу і більше Вольт більш небезпечним стає постійний струм. Струм промислової частоти 50 Гц більш небезпечний, чим більшої частоти. Електрострум дуже великої частот (500000 Гц) безпечний з точки зору електричного удару, але викликає надзвичайні опіки. Всі ці характеристики мають важливе значення для особистої безпеки, для розробки методів захисту від ураження електрострумом.

Неприємні відчуття від дії електричного струму людина відчуває при його силі 0,6-1,5 мА змінного струму та 5-7 мА постійного. Напругу організм людини відчуває з 24-42 Вольт змінного струму.

Ураження не відбувається при напрузі 12-16 Вольт та силі струму меншої 10 мА. При більшій його силі та напрузі 36 вольт змінного струму може настати смерть, в залежності від умов - дуже вологе приміщення, контакт із землею. Отже, основним захистом від небезпечної дії електроструму є ізоляція людини від його джерела, заземлення всьго електрообладнання, в тому числі побутового. У мережах напруги 380 В опір заземлюючого пристрою повинен складати не більше 4 Ом.

Електричним струмом називається напрямлений рух заряджених частинок або заряджених тіл.

    Якщо тіло навіть значних розмірів має електричний заряд і рухається в певному напрямі, то при цьому виникає магнітне  поле, що свідчить    про наявність електричного струму.

       Речовини, що проводять елек­тричний струм, називають провідниками. Як було сказано, основним методом збудження струму провідності є створення в провіднику електричного поля. Під дією сил поля виникає упорядкований рух носіїв заряду: позитивні мікроскопічні заряди рухаються в напрямі вектора напру­женості поля, а негативні — у протилежному напрямі. За напрям електричного струму прийнято вважати напрям руху позитивно за­ряджених частинок. В металах за напрям струму вибирають напрям, протилежний до напрямку руху електронів, хоча струм обумовлений рухом електронів.

Опишемо в загальних рисах модель електричного струму. Відомо, що при температурах відмінних від 0 К, електрони в металі перебувають у безперервному хаотичному русі але, враховуючи хаотичність руху, можна стверджувати, що сумарний заряд, який переноситься через будь-який поперечний переріз провідника, рівний нулю. Коли в провіднику створити електричне поле, електрони набуватимуть деякої додаткової (напрямленої) швидкості. Ця швидкість називається дрейфовою. Перенесення заряду може відбуватись лише за рахунок дрейфової швидкості, вона і визначає струм в провіднику.

Вивчаючи струм провідності рух заряджених частинок у речовині, зображають неперервними кривими — лініями струму. Лінія струму – це лінія, дотична в кожній точці якої, співпадає із напрямком дрейфової швидкості носія заряду в цій точці. За напрям ліній струму в кожній точці речовини прийнято напрям упорядкова­ного руху позитивних носіїв заряду. Лінії струму утворюють замкнені циліндричні поверхні, які називають трубками струму, тобто трубка струму – це частина середовища, по якому протікає струм, обмежена лініями струму. При цьому, носії заряду під час руху не перетинають бокових поверхонь трубок струму. Поверхню провідника в багатьох задачах можна вважати трубкою струму.